Помилка
Рейтинг Користувача: / 4
НайгіршеНайкраще 

Євген Шморгун. Сніги непочаті. Конспект уроку

Українська література, 9 клас

План-конспект уроку

Позакласне читання. Євген Шморгун. Сніги непочаті. 

Мета. Ознайомити з творчістю письменника, показати незламність духу воїнів князя Федора Острозького у боротьбі з поневолювачами рідної землі наприкінці ХІY - на початку ХY століть, його мудрість як правителя, розвивати читацький смак, розуміння головної думки історичного роману, образне мислення, інтерес до історії рідного краю; виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: портрет письменника, виставка його книг і публікацій про нього, підручник, тексти. 

І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Перевірка виконання домашнього завдання.
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ
1. Виразне читання уривка з роману "Сніги непочаті":
"Передбачення Федора Даниловича щодо з'їзду й обіцяного привілею підтвердилися. Та ще й до такої міри, що аж князеві самому стало моторошно. Готував себе, настроювався на підлотність вчинків зверхників обох держав, але чомусь усе ж до кінця не вірилося, що вони здатні на таке. Тим більше, була ж ота зустріч з Вітовтом віч-на-віч перед великою війною з Орденом. Здавалося, хай не друзі, не однодумці, але ж тоді таки прийшли до якогось порозуміння. А після такої ріки крові, пролитої руссю на полях біля Грюнвальда, могло те порозуміння якщо не зміцнитися, то хоча б утриматися на попередньому рівні. Однак сталося протилежне: великий князь із королем підготувалися і вдарили сокирою під корінь.
І що з того, що на початку з'їзду руські (та й деякі литовські) князі до хрипоти доказували необхідність і закономірність зрівняння в правах православних з католиками! Що ^того, що наводили неспростовні докази свого ревного служіння Литовсько-Руській державі, наводили приклади славних бойових діянь в ім'я Великого Князівства і Корони! Що з того, що молодий Василь Острозький запально чеканив латинню, доречно цитуючи древніх мудреців, читати яких ні королеві, ні великому князеві не випадало ніколи!..
Вузьке коло довірників правителів краківського та віленського дворів, сторгувавшись заздалегідь, уже все визначили чітко і однозначно: нібито щойно народжений на з'їзді привілей у всьому зрівнював литовське боярство з польською шляхтою. Але зрівнював тільки тих, хто сповідує католицьку віру - їм і герби, і уряди, і всілякі надання. Руське православне боярство залишилося ні з чим, ніби воно й не мало ніякого стосунку до перемоги у минулій великій війні з хрестоносцями" (с.284).
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІY. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Пояснення вчителя.
Короткі біографічні відомості про письменника. Я давно особисто знайома з Євгеном Івановичем Шморгуном, періодично з ним спілкуюся. Щоразу з приємністю відзначаю: його щирість, безпосередність і простота, якими перейняті твори, зачаровуючи читача, - не щось штучне, підроблене, а йде від глибини натури, від особистісного "я".
Уся гострота бачення краси нашої природи розвивалася в письменника ще в дитинстві. Євген Іванович родом із села - він побачив світ 15 квітня 1940 року в Новожукові, що на Рівненщині, в сімї простого селянина. Навчався в Новожуківській початковій школі. А оскільки село лежить поблизу давньоруського пересопницького городища, то з дитячих літ таємничі перекази, повязані з ним, будили уяву, викликали бажання більше знати про минувшину свого краю.
Семирічку закінчив у сусідньому селі Пересопниці - древній столиці удільного князівства ХІІ століття, в селі, де в ХVІ столітті творилася українська першокнига - Пересопницьке Євангеліє, на якому нині присягають на вірність народові України її президенти. З роками письменник раз у раз повертався в це село, черпаючи натхнення, а вже в зрілому віці, 1990 року, організував відкриття у Пересопниці памятного знака задля увічнення священної книги, визначної памятки староукраїнської мови та мистецтва.
Середню освіту майбутній письменник здобув у селі Білеві, потім навчався в Дубенському медичному училищі, де отримав диплом фельдшера. Старовинне місто з фортецею ХV століття, кількасотлітніми монастирями і храмами закликало глибше пізнавати історію Волині, докопуватися до маловідомих та малодосліджених сторінок героїчної і водночас трагічної долі українського народу. Можливо, саме тоді зявився задум дослідити біографію князів Острозьких. Понад 20 років письменник працював над історичним романом про часи князя Федора Острозького ("Сніги непочаті").
Після армії вступив на філологічний факультет Рівненського педінституту, жив цікавим і насиченим літературним життям. Інститут дав путівку в життя багатьом обдарованим письменникам. Є.Шморгун - один із перших з них. Ще в студентські роки він зі своїми публікаціями вийшов на сторінки літературно-художнього журналу "Вітчизна", щорічника "День поезії". Головною темою наукових зацікавлень молодого філолога стала творчість Валеряна Поліщука.
Розпочинав майбутній письменник своє творче становлення як журналіст: працював у Рівному, в Березному. Етапним у житті ще початкуючого письменника став 1978 рік: у київському видавництві "Веселка" були випущені відразу дві його книжки оповідань для дітей - "Що шукала білочка" і "Зелені сусіди".
Це було, по суті, дещо запізніле визнання його непересічного таланту, адже друкувався вже впродовж двадцяти літ, у тому числі і в республіканських виданнях. Перші збірки визначили основне спрямування творчості Євгена Шморгуна - писати для тих, хто ще не навчився читати, а також для молодших і старших школярів, навчати їх розуміти природу, прищеплювати їм співчутливість, потяг до знань.
З 1984 року Є.Шморгун - член Національної спілки письменників України.
Зявляються друком книжки для дітей "Дивосил-зілля" (1980), "Що сказав би той хлопчик" (1981), "Де ночує туман" (1984), "Ключ-трава" (1990), "Забуті боги предків" (1994), "Хто розцвів перший" (1996), "Мова зела" (1999), "Рослинничок" (2000), а також збірник оповідань "Вогник-цвіт" (1989), історична повість "Дорога до Іліона" (1989), збірка "Вірші різних років" (1994), повість "Плач перепела" (1999) та інші.
З 1989 до 2000 року Євген Шморгун очолював Рівненську обласну організацію Національної спілки письменників України, яка вже налічує понад 30 літераторів.
Нині письменник очолює обласну редколегію серії книг "Реабілітовані історією", організовує збір документальних свідчень тих, хто боровся за незалежну Україну, був репресований.
Удостоєний літературних премій імені Лесі Українки (державна, 2000), імені Валер'яна Поліщука (1984) та імені Володимира Кобилянського (1997).
2. Визначення особливостей сюжету роману.
Події відбуваються в Острозі, Харалузі, Луцьку, Дубні, Жукові-городку, Кременці, Рівному та інших поселеннях, постає багатопланова картина життя Волині в середні віки, за часів князя Федька (Федора Даниловича). Ми бачимо героїв твору на полях боїв з татарами і хрестоносцями, за обставин побутових (весілля княжни Юлії, сватання і весілля боярина Митра, його гостина в Сташка, навчання в монаха Полікарпа), гостросюжетних (визволення князя Свидригайла з ув'язнення в Кременецькому замку).
2. Учнівські повідомлення.
Повідомлення 1. Євген Шморгун опрацював велику кількість документів ХІY - ХY століть, які стосуються Волині, і написав масштабний історичний роман з часів князя Федора Острозького (після смерті канонізований Православною церквою як святий). Князь постає перед нами як далекоглядний політичний діяч у налагодженні стосунків з князями литовськими, у забезпеченні товариських звязків з волинськими, подільськими, пінськими з метою створити надійний заслін проти ворогів Литовсько-Руської держави. Він турбується про будівництво православних храмів, не відділяє себе від потреб і страждань своїх підданих, тому й користується пошаною. На першому місці в нього громадянський обовязок, честь. Він мужній полководець у Грюнвальдській битві. Такий же хоробрий і самовідданий його син Дашко, який гине наприкінці роману.
Повідомлення 2, Серед головних дійових осіб роману чільне місце посідає Митро з ковальської родини Харалуга. Завдяки збігові обставин (рятує княжича Дашка, який мало не втонув) він опиняється в Острозі, освоює військову науку, вчиться грамоті, стає боярином, у складі бойових відділів хоробро відбиває напади татар, проявляє відвагу в битві з тевтонським Орденом. Разом з тим Митро залишається простою і щирою людиною, яка шанує народні традиції (зустріч з ведуном дідом Путилою, участь у різдвяних гуляннях). Взаємини Митра і Жданки, дочки острозького воєводи Ждана, сповнені світлих, бентежних почуттів. Брат Митра Ярун, освоївши грамоту, став у греках переписувачем церковних книг, а згодом проявляє свій талант як будівничий православних храмів.
3. Обговорення образів князя Федька і його сина Дашка, боярина Митра, його брата Яруна, воєводи Ждана Жука, його дочки Жданки, діда Путила.
Цитати для характеристики деяких дійових осіб (за виданням: Є.Шморгун. Сніги непочаті. - Рівне: Азалія, 2005).
Федір Острозький.
З його виступу перед жителями Острога:
От і настав час нашого виступу проти свого найлютішого ворога - Золотої орди. Довго ми збирали сили, і от - зібрали. Нарешті знайшовся і той, хто поведе. Це - наш великий князь Вітовт. Із Вітовтом іде не тільки Литва і Русь. Нам стають до помочі і поляки, і орденське рицарство. До нас прийдуть озброєні полки із Москви, із Твері, із Рязані, щоб стати під руку Вітовта. Як порівняно недавно наш волинський князь Дмитро Боброк стояв поруч із Дмитрієм Московським проти бусурман на полі Куликовому, як литовські князі Андрій та Дмитро Ольгердовичі проти нечестивого Мамая стояли, так тепер поруч із нами і поруч із тими ж славними Ольгердовичами стане московський князь Василь - син Дмитрія і Вітовтів зять. Буде перемога, буде! Он папа римський Боніфацій далеко сидить, а й той бачить нашу перемогу і хоче нашої перемоги. Папа навіть видав буллу, якою відпускає усі гріхи тим, хто зголошується йти з нами на битву з поганами... (с.28).
Після зради Свидригайла:
Що ж, діти мої, будемо й далі провадити своє. Пригадуєш, Даниле, як ми з військом колись долали засніжену цілину? Це було тоді, як ми повертали додому, так і не воззєднавшись із Свидригайлом. Пригадуєш? То раз уже нам випало топтати отакі непочаті сніги, маємо чесно нести свій хрест... (с.334-335).
Боярин Митро.
Перебуваючи в Харалузі:
Митро випросив у батька і для себе роботу - витягнути брусницю зі студні. І удвох з Яруном заходилися витягувати дубову бочечку з неглибокої криниці-копанки. Це було теж майже ритуальне дійство, бо діставали брусницю щороку саме в цей день.
Брусницю-ягоду збирали влітку, коли вона червонила собою лісові галявини. Насипали її в три дубові бочечки, заливали перевареною вистудженою водою і, забивши чопики, спускали на вірьовці в студню. Там бочечки й зберігалися. Одну з них витягували й відкривали на Свят-Вечір, другу - у Великодню суботу, а третю - коли випадала якась нагальна потреба: чи то весілля, чи то хрестини, чи то якісь дорогі гості заявляться в дім. Брусниця добре зберігалася і була смачнюща-пресмачнюща. А вода, якою заливали ягоди, перетворювалася в запахущий приємний напій. Такий п'єш - відірвати губ від кухля не можна. (с. 88).
Ярун.
Сам не знаю, що зі мною діється, - зізнався Ярун. - Відчуваю, ніби якийсь новий світ мені явився. Перед очима, навіть коли й заплющу їх, бачу зводи нових храмів та палаців. Вони будять бажання творити щось подібне. Тож я лягаю і встаю з думкою про високе, божественне. Де не ходжу, що не роблю - а мені святково на душі. (с. 301).
Воєвода Ждан.
Ждан таки дотягнувяс до того в золоченому обладунку. Хоча, можливо, той сам скерував жеребця на хрестатий волинський стяг, щоб зійтися в герці з воєводою. Бо ж серед волинських воїв Ждан теж виділявся і обладунком, і поставою. Зударилися копіями - і поламалися копія. Зударилися мечами -і щербилися мечі. А переміг... піший степанський ратник: невідомо як опинившись біля рицаря, він рогатиною несподівано виштовхнув того з сідла і звалив на землю. З десяток озброєних пахолків кинулося виручати свого пана, проте це виявилося завданням нездійсненним - кожен крок давався з боєм, кожен сажень треба було здобувати зброєю. Тим часом хтось торохнув рицаря сокирою по шоломі і той обм'як, уже й не пробував звестися на ноги. А пахолкам враз стало не до пана, бо русі звідкілясь усе більшало й більшало, ніби вона з землі виростала. (с. 258).
Y. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.
Написати невеликий письмовий твір на одну з тем: "Образ князя Федора Острозького в романі "Сніги непочаті" Є.Шморгуна", "Захисники рідного краю в романі...", "Ліричний образ Жданки в романі...", "Чим запамятався мені роман "Сніги непочаті?"

http://zhurnal.lib.ru/m/melih_j_n/ur.shtml 

Вашу публікацію на сайті може засвідчити Сертифікат

mini

Опитування

Чи підвищує, на Вашу думку, ефективність навчального процесу для дітей з особливими потребами використання мультимедійних програмних засобів?
 

Яндекс.Метрика