Рейтинг Користувача: / 1
НайгіршеНайкраще 
Тригубець Г.Є.,
старший викладач кафедри
управління освітою Рівненського ОІППО

Створення умов для самореалізації особистості
вчителя і учня у сільській школі

У статті розглядаються сучасні підходи до організації навчально-виховного процесу,  створення оптимальних  умов для самореалізації особистості вчителя і учня в сільській школі. «Всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу» (Закон України «Про освіту») – таке важливе завдання ставить держава перед освітянами.
«Створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства» (Національна доктрина розвитку освіти України) - головна мета української системи освіти.
Цілі, визначені державою, підняли проблему рівного доступу до якісної освіти всіх соціальних верств населення. Проте якість і доступність освітніх послуг ще не повністю задовольняє потреби суспільства, особливо у сільських регіонах, через не забезпеченість загальноосвітніх закладів новітніми навчальними технологіями, відсутністю доступу до Інтернет-ресурсів тощо. Тим більше, що тепер у сільській місцевості проживають різні соціальні верстви з відмінними (різними) освітніми потребами.
Проблеми розвитку сільської школи стали предметом активного обговорення  на Всеукраїнських та регіональних наукових та науково-практичних конференціях: «Сільська школа: проблеми, пошуки, перспективи», «Сільська школа: традиції та новаторство», «Сучасна освіта в сільській школі: управління, навчальний та виховні аспекти», «Підготовка вчителя до впровадження нових технологій навчання у малокомплектній початковій школі», «Управління системою освіти сільських адміністративних районів в умовах формування інноваційної моделі розвитку галузі», «Сільська школа: перспективи переходу на профільне навчання», «Проблеми і перспективи розвитку сільської школи: перспективи розвитку та шляхи модернізації», які проводилися упродовж останніх шести років у Черкасах, Луцьку, Дніпропетровську, Умані, Івано-Франківську.
Проблеми сільської школи у центр педагогічних досліджень ставлять і українські науковці (О.О.Бражнікова, І.С.Волощук, Г.Г.Леонтьєва, В.В.Мелешко, І.Г.Осадчий, Г.І.Іванюк). Зокрема, у наукових працях досліджуються демографічні, матеріально-технічні, кадрові, методичні аспекти розв’язання проблем навчально-виховної діяльності та управління навчальними закладами, соціально-педагогічні, соціокультурні умови діяльності та потреби школи, які впливають на розвиток особистості учня в освітньому середовищі, шляхи реформування сільської школи.
У інститутах післядипломної педагогічної освіти створюються науково-дослідні лабораторії, де актуалізуються такі проблеми діяльності сільської школи, як індивідуальне навчання учнів, особливості впровадження допрофільної підготовки та профільного навчання, організаційно-педагогічні засади 12-річної освіти. Науково-дослідна  лабораторія «Профільне навчання» Рівненського ОІППО один із напрямків своєї діяльності спрямувала на розроблення моделей профільного навчання у сільському регіоні.
На сторінках різних часописів активно обмінюються думками щодо функціонування сільських навчальних закладів у сучасних умовах і управлінці, і педагоги-практики.
Звідки ж і чому така увага до сільської школи? Сільська школа посідає особливе місце у модернізації системи освіти, бо виконує не лише педагогічну, а й соціальну функцію, адже переважна більшість навчальних закладів знаходиться у сільській місцевості. На функціонування сільських шкіл суттєво впливають соціальні фактори, вони ж обумовлюють і особливості організації та специфіку управління педагогічним процесом.
Зі школи у самостійне життя має вийти сформована особистість, здатна до самореалізації, самовдосконалення, до повної життєвої адаптації. І абсолютно не повинно мати значення, де навчалася дитина: у селі чи місті. Правда, у сільській місцевості доступ до якісної освіти обмежується багатьма чинниками: не завжди є вибір альтернативного закладу освіти, матеріально-технічна база мало того, що слабка, вона взагалі не відповідає потребам сучасності, більшість шкіл потребує капітального ремонту, сучасне навчально-методичне забезпечення доходить  в останню чергу. Не маловажною є проблема і кадрового забезпечення: вчителі-нефахівці, «старіння» педагогічних колективів тощо.
Економічні та соціокультурні особливості села досить специфічні і не завжди сприяють формуванню мотивації до навчання у всіх дітей. А тому перед керівниками, педагогічними колективами сільських шкіл стоїть складне завдання – створити такі умови, щоб кожен учень, яким би посереднім не був рівень його здібностей, реалізував себе у чомусь, зміг би досягти успіху, адже впевненість у свої силах, у собі формується у стінах школи.
Школа сьогодні має орієнтуватися на потреби учня та суспільства і поєднати практику ефективної передачі знань із мотиваціями особи та прагматичними вимогами соціуму. Проблема якраз і полягає у подолання розриву між реальними освітніми результатами сільського учня і його потребами в одержанні якісних освітніх послуг.
 Завдання складне, але цілком посильне для виконання. І це успішно доводить діяльність Великомежиріцького НВК «Школа-гімназія» Корецького району Рівненської області. Навчально-виховний процес у загальноосвітньому навчальному закладі має свої особливості. Шукаючи шляхи підвищення престижу і статусу навчального закладу, педагогічний колектив поставив за мету створити таку систему навчання і виховання учнів, яка б сприяла розвитку і формуванню соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, яка має енциклопедичні знання, володіє науковими основами пошуково-дослідницької діяльності, гуманістичним світоглядом. У адміністрації закладу окреме завдання – створити умови для виявлення обдарувань і здібностей дітей, розвитку та саморозвитку їх здібностей: інтелектуальних, пізнавальних, творчих, лідерських, художніх і для розкриття творчого потенціалу вчителя.
Однією із умов становлення і розвитку будь-якої освітньої системи є ефективне управління. Діалог, співпраця, партнерство – складові управління, і вони повинні базуватися на «трьох китах» наукового менеджменту – повазі, довірі, успіху. Це і є основою діяльності адміністрації даного навчального закладу. Адже управлінська діяльність приречена на провал, якщо люди усвідомлюють, що їх використовують, а не співпрацюють з ними з метою реалізації спільних завдань. Педагогічний колектив навчального закладу вирізняється високим професіоналізмом, творчим підходом до організації навчально-виховного процесу: із 42 педагогів 7 – учителів-методистів, 10 - мають звання «старший вчитель», 22 – вищу кваліфікаційну категорію.
Зміст управлінської діяльності адміністрації закладу грунтується на системному моніторингу. Аналізу підлягають усі ділянки, всі напрямки навчально-виховного процесу, при цьому відзначаються  «педагогічні знахідки», що були в роботі окремих учителів і педагогічного колективу в цілому. Аналіз передбачає виявлення проблем та суперечностей у розвитку закладу освіти та визначення шляхів їх подолання. Це сприяє підвищенню ефективності роботи навчально-виховного комплексу. Звідси і особливості організації роботи управлінської ланки, навчально-виховного процесу, методичної роботи.
В управлінській ланці повноваження чітко розподілені. Яким би компетентним не був керівник, він не зможе сам осилити весь об’єм управлінської роботи, а тому потрібно вміти делегувати повноваження. Завжди є спокуса чи звичка зберігати за собою повний контроль над усім, що відбувається у школі, прагнення все зробити самому, тому краще рівномірно розподіляти адміністративну роботу.
Розвиток сучасного навчального закладу важко уявити без передбачення шляхів і засобів, націлених на досягнення поставленої мети. Функціонування такої ж динамічної системи як навчально-виховний комплекс вимагає ретельного і чіткого планування. Глибоко продуманий, конкретний, з близькою, середньою і віддаленою перспективою план роботи є тим документом, що визначає обличчя, стиль закладу: як маршрутна карта, відображає систему діяльності педагогічного і учнівського колективів. На практиці це означає, що відповідно до нормативних документів, науково-методичної проблемної теми, над розв’язанням якої працює педагогічний колектив, враховуючи перспективне планування, результати роботи за минулий навчальний рік, інтереси вчителів, учнів та їх батьків, розуміючи сутність кінцевої мети, складається річний план роботи. У ньому відбито всі особливості життєдіяльності сільського закладу освіти: як-от участь у соціокультурному житті населеного пункту, трудова діяльність вихованців, наявність усталених традицій та звичаїв тощо.
Орієнтація навчально-виховного комплексу на можливості і потреби учня, виявлення й розвиток інтересів, нахилів і здібностей кожної дитини забезпечуються профільною (старша школа) і допрофільною (основна школа) підготовкою учнів, що передбачає індивідуальний підхід до навчання дитини, змісту освіти та рівнів засвоєння. Як приклад, елементи профільного навчання введено у даному загальноосвітньому закладі ще з 1989 року через систему спецкурсів. У Великомежиріцькому НВК максимально використовується ресурс виховного середовища, оскільки тут створено хороші умови для повноцінної життєдіяльності учнів (зразковий народознавчий музей «Берегиня», музей історії освіти села «Світоч», картинна галерея, музична та хореографічна студії, спортивні секції). Для задоволення запитів кожного учня у навчальному закладі введено близько 115 годин факультативних та індивідуальних занять, більше 50 годин використовується на профільне вивчення предметів, спецкурсів та курсів за вибором. Профілізація диференціює навчально-виховний процес, сприяє розвитку індивідуальних здібностей учнів, самоорганізації, самореалізації особистості, розширенню життєвої та соціальної компетентності старшокласників, визначення мотивів навчання, зорієнтованих на подальший професійний вибір. Відповідно акцент робиться на викладанні інтегрованого курсу українознавства (є хороша навчально-матеріальна база), впроваджуються спецкурси з історії рідного краю, ведеться активна краєзнавча робота (історичне, географічне та літературне краєзнавство). Поряд з цим здійснюється повноцінний навчальний процес: на академічному рівні викладаються предмети інваріантної складової навчального плану, введено вивчення двох іноземних мов (учні мають змогу обирати: німецька, англійська, французька), факультативно вивчається російська мова, спецкурси викладаються за авторськими програмами педагогів закладу, не залишилися поза увагою предмети художньо-естетичного циклу, є хороша база для професійного спрямування: майстерня обслуговуючої праці, комбінована, кабінети тракторної справи, правил дорожнього руху. Матеріально-технічне, навчально-методичне забезпечення навчального закладу дозволяє створити максимально комфортні умови для саморозвитку особистості вчителя і учня.
Центральною постаттю, яка забезпечує реалізацію освітянських завдань, був і залишається вчитель. Спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток і саморозвиток особистості вимагає від учителя вміння працювати в режимі інновацій, адже змінилася його роль у професійній діяльності: з учителя-транслятора на учителя-координатора пізнавальної діяльності учнів. Сучасний учитель повинен бути свідомим у своїй діяльності: знати, що йому треба робити і чому треба робити саме так. Творча і професійна майстерність розвиваються тоді, коли для цього створені відповідні умови. Методична служба закладу ефективно забезпечує підтримку належної професійної форми кожного педагога і колективу в цілому, а також їхню адекватну реакцію на всі інновації і в освіті, і в суспільстві. Вся робота з педагогічними кадрами ведеться на діагностичній основі і має свою специфіку. У центрі – реалізація науково-методичної проблемної теми. Важливу роль відіграють профільні методичні об’єднання, як-от: філологічних дисциплін, точних наук, естетики та здоров’я та інші. Вони створені із фахівців з різних предметів, звідси і особливості організації їх діяльності. Кожне методичне формування працює над проблемною темою, що має діалектичний зв’язок із єдиною науково-методичною проблемною темою, що спрямована на розвиток творчого потенціалу вчителя.
У навчальному закладі працює філіал науково-дослідної лабораторії Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти «Творча обдарованість». Напрямок діяльності філіалу лабораторії – розвиток творчого потенціалу вчителя, підготовка його до роботи з обдарованими дітьми.
Комплексна організація діяльності Великомежиріцького НВК досить ефективна. За останні п’ять років:

- якісно змінився склад педагогічних кадрів;
- суттєво збільшилася кількість учасників та призерів ІІІ та ІУ етапу Всеукраїнських олімпіад з базових навчальних предметів;
- зросла зацікавленість учнів дослідницькою діяльністю;
- якісно змінився відсоток вступу випускників до вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівня акредитації (з 26,8% до 41,5%) тощо.
У Великомежиріцькому навчально-виховному комплексі Корецького району Рівненської області створено умови для надання якісних освітніх послуг. Даний навчальний заклад має свій імідж. Школа стала соціокультурним центром села. Традиції, тісна співпраця між учнівським, батьківським, педагогічним колективами закладу, місцевою громадою – те, без чого не може існувати навчальний заклад у сільській місцевості. І не просто існувати, а повноцінно працювати, давати глибокі знання, розвивати здібності та таланти кожної дитини, готувати конкурентноспроможну особистість до подальшого життєвого вибору.
Отже, у сільської школи є шляхи для розв’язання суперечностей між освітніми потребами соціуму і можливостями їх забезпечити. Основними організаційно-педагогічними умовами для розвитку та самореалізації особистості вчителя і учня у сільській школі є:
- створення умов для самореалізації особистості та подолання розриву між реальним освітнім результатом сільського учня і його потребою в одержанні якісних освітніх послуг;
- створення та функціонування динамічної системи навчання і виховання учнів, яка сприяла б розвитку і  формуванню соціально зрілої особистості, здатної до саморозвитку;
- впровадження допрофільної підготовки та профільного навчання учнів, що передбачає індивідуалізацію навчання, змісту освіти та рівнів засвоєння;
- ефективна підтримка належної професійної форми кожного вчителя і педагогічного колективу в цілому, підготовка педагогічних кадрів здатних працювати  у режимі інновацій через систему методичної роботи.





Література

1.Законодавство України про освіту. Збірник законів. – К.: Парламентське видавництво. 2002. – 159 с.
2.Іванюк Г. Специфічні чинники впливу на розвиток особистості учня в освітньому середовищі сільської школи // Рідна школа. – 2006. - №5. – С.28-30.
3.Мелешко В. Про організацію експериментальних досліджень в сільській школі// Рідна школа. – 2007. - №2 – С.7-8.
4.Набок М. Соціально-педагогічні аспекти управління сільською школою в умовах реформування освіти України // Освіта і управління. – 2006. - №3-4. – С. 123-129.
5.Осадчий І. Освіта сільського регіону: проблеми та знахідки// Директор школи, ліцею, гімназії – 2001. - №4 – С. 80-89.
6.Сільська школа: Спецвипуск //Управління школою. – 2004. - №25-26.
7.Як розвивати дитину в умовах сільської школи: матеріали семінару // Сільська школа. – 2002. - №47-48.

Вашу публікацію на сайті може засвідчити Сертифікат

mini

Опитування

Яку рубрику нашого сайта Ви найчастіше використовуєте для роботи?