Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 
Цими днями в Україні відбуваються традиційні серпневі педагогічні конференції. Я був учасником не менше як пяти десятків таких зібрань, готував не менше двох десятків із них, де виступав із основною доповіддю і т.д. й т.п.

Дуже добре пам'ятаю часи, коли мої бабуся, тьоті, мама йшли з радістю йшли на такі конференції, заздалегідь готуючись до них; запрошували модистку (так тоді називали швею, котра приходила до хати) шити нові плаття... (Хм. У той час вчитель міг дозволити собі подібну розкіш - запросити модистку …)

Чому конференції були потрібні тоді? Насамперед тому, що це була чи не єдина можливість організованого спілкування людей одного соціального статусу, єдиних професійних інтересів. Учасники конференції отримували певну професійну інформацію, котру не могли здобути в іншому варіанті. НЕ останнє значення мали й засоби морального стимулювання, які тодішня влада широко використовувала під час конференцій. Уявіть собі, коли вчительку із віддаленого села запрошували на сцену, щоб у світлі ліхтарів та перед очима сотень колег вручити похвальну грамоту райкому партії. Інколи - то ще й шматок тканини на плаття. А яка була неприємність, коли школу, чи не дай Бог учителя, який в ній працює, з трибуни конференції згадували серед «поганих». Тоді потрібно було тікати з району…

 

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

http://osvita.ua/blogs/52097/

Вашу публікацію на сайті може засвідчити Сертифікат

mini

Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сайт пам'яті загиблих
Революція гідності. Війна. Рівненщина

Опитування

Які джерела електронних ресурсів Ви використовуєте найчастіше?
 

Уровни мюррея теория и практика, индикатор уровней мюррея практика.