Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

 

Формування внутрішньої мотивації до творчості засобами словесності: психологічний та технологічний аспекти

Досвід роботи Черухи Ірини Володимирівни,

вчителя української мови та літератури

Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Опис досвіду 

Життєве  й  педагогічне кредо:

«Щоб освітлювати  сонцем інших, потрібно
носити сонце в собі».
 

 

Вимоги часу та потреби шкільної практики й методичної теорії у процесі вивчення рідної мови та літератури вимагають особливого підходу до роботи над словом. Практика вчителів-словесників переконує, що вивчати слово як художньо-естетичну цінність бажано, сповна використовуючи зв’язки двох шкільних предметів, – мови і літератури. Намагання ж домогтися розуміння учнями значення  теоретико-літературних понять, передбачених шкільним курсом літератури, з допомогою яскравого художньо-виражального мовного матеріалу сприятиме розвитку чуття слова.

 

 

Актуальність досвіду.  Курс «Словесність» передбачає інтегрований підхід до вивчення слова, який дає змогу глибше пізнати його, зрозуміти художньо-виражальні можливості взагалі, а в підсумку – навчити учнів грамотно користуватися словом у будь-якій життєвій ситуації.

 

Практична значущість. Уроки словесності допомагають учневі основної школи пізнати світ через художній твір, сприйняти його не тільки розумом, свідомістю, інтелектом, а й усіма своїми органами почуттів. Адже слово ми не тільки розуміємо, але й бачимо, чуємо, відчуваємо. Оскільки досконале володіння словом в усій його багатогранності й багатоаспектності, уміння ним користуватися в різноманітних ситуаціях спілкування, вільно творити засобами рідного слова – найголовніші риси сформованої мовної особистості, то курс спрямований на практичне втілення сентенції відомого педагога К.Ушинського : «Якщо дитина у школі не навчиться творити, то у житті вона буде лише наслідувати».

 

Провідна ідея досвіду.  Ідея уроків словесності – це намагання  зробити  процес навчання мови та літератури багатоаспектним (виробити в учнів вміння грамотно висловитись, емоційно розповісти про почуте, доречно дібрати потрібне слово в певній ситуації, передати своє ставлення до зображуваного і т.д.). Її  реалізація суголосна твердженню сучасного мовознавця Ганни Токмань, яка  вважає, що «на уроці треба дати учням відчуття повітря, простору, вільного часу для роздумів». Це створюватиме сприятливий ґрунт для атмосфери уроку, викликатиме в учнів бажання творити чи відчувати себе співтворцями.  Підтверджується думка відомого педагога сучасності Василя Сухомлинського , що вихователь повинен до чогось закликати.

 

Інноваційна значущість. Оскільки, за твердженням психологів, творчі ресурси кожної дитини величезні, то завдання уроку словесності – створити належні умови для якісного творчого потенціалу учня, привчити школяра до систематичного творчого пізнання дійсності засобами рідного слова. А тому на уроках словесності  вчу сприймати художній твір не лише як звичайну і цікаву ілюстрацію життя, а як явище мистецтва , яке нерозривно пов’язане з іншими видами мистецтв: музикою, живописом, скульптурою і т.д.

 

Наукова теоретична база досвіду. Питання теоретичних основ творчого сприйняття, покладені в основу програми, відображені у працях сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених: Д.Богоявленської, І.Зязюна, Л.Виготського, А.Маслоу, Е.Фромма, Б.Носова та ін., які стверджували, що здатність людини до творчості залежить від розвитку її інтелекту, емоційно-почуттєвої сфери взагалі. Творча особистість, за А.Маслоу, конкурентно спроможна в сучасному  світі, вона цілісна, духовно багата, спроможна по-справжньому керувати майбутнім.

 

Суть досвіду. Заняття із словесності передбачають різнобічний розгляд мовного явища, вивченого на уроках рідної мови, та художньо-естетичного образу, сформованого на уроках літератури, удосконалюють системне мислення, збуджують уяву, викликають позитивне емоційне ставлення до навколишнього світу, формують потребу творчого самовираження при написанні власних творчих робіт, ознайомлюють із найпростішими законами художньої творчості. Добираючи ілюстративний матеріал до уроків словесності, прагну брати уривки із тих художніх творів, які не вивчаються у школі текстуально. Цим розвиваю літературний кругозір учнів. Спостерігаючи за мовною виразністю тексту під час виконання вправ, коротко інформую школярів про основні події твору ( мета – інтрига читача) , його місце у творчій спадщині письменника. Позиція вчителя зводиться до активної участі у створенні умов для творчої діяльності школярів: педагог пропонує власні зразки під час написання творчих робіт, обов’язково висловлює своє ставлення до сприйняття того чи іншого художнього образу. Аналізуючи написане  учнями на таких уроках, не забуваю про елемент психологічного сприйняття художнього тексту. Адже один і той самий вірш, прозовий уривок по-різному сприймається школярами класу. Тому під час уроку вислуховую думки якомога більшої кількості школярів.

Такий підхід не сковує учнівську ініціативу, а стає вдалим прикладом для наслідування, що важливо на початковому рівні пізнання законів художньої творчості. Тому етапи творчої діяльності школярів на уроці словесності можна звести до таких основних чинників:

  1. Емоційний тренінг ( налаштованість учнів на сприйняття змісту заняття).
  2. Чітке визначення вчителем творчих завдань після отримання школярами навчальної інформації.
  3. Проектування власної діяльності учнями.
  4. Пізнавально-творча діяльність.
  5. Самостійна творчість.
  6. Рефлексія.

 

Щодо видів вправ, що переважають на уроках словесності, то практика проведених занять дає підстави визнати педагогічну доцільність наступних: вправа-спостереження, пізнавальна суперечність, вправа-пошук, евристичне завдання, логічний ланцюжок, стилістичний експеримент, творче списування, порівняльний аналіз, написання за зразком і т.д.

Уроки словесності, на мою думку, сприяють ефективності вчительської роботи. Планування, проведення таких занять (вибір форм, методів, дозування матеріалу і т.д.) твориться зусиллями вчительського розуму. Тут не можна передбачити готових методичних рекомендацій, тому що модель уроку повністю залежить  від особливостей неповторного художнього слова. Уроки словесності розвивають здатність сприймання художнього світу мистецтва. З одного боку, у такому випадку реалізується кінцева мета вивчення мови та літератури у шкільному курсі освіти, а з іншого – школярі пізнають життя і всі його глибини. Починає потужно працювати їх емоційна сфера. Підтверджується переконання філософа Л.Виготського про те, що «…ні одна форма поведінки не є такою міцною, як та, що пов’язана з емоціями».

 

Ідея  уроків  словесності народилася і  під  впливом знайомства із  матеріалами про  школи  вальдорфської педагогіки,  які  працюють за нетрадиційним методом викладання  дисциплін. Один із  сучасних прихильників цієї школи пропонує для  вчителів,  що  працюють  з  мовою,  такі  слова:

Хто  смисл мови  розуміє,

Тому розкривається  світ

В образі.

Хто  в душу  мови вслухається,

Тому відкривається  світ

Як істина

Хто  дух мови переживає,

Того обдаровує світ

Силою  мудрості.

Хто здатен любити мову,

Того наділяє  вона

Своєю  владою.

Для  мене  -  вони своєрідний методичний  девіз,  і  я використовую їх  на  уроках  мови  та  літератури для   донесення  до  свідомості  учнів розуміння того,  що є  слово і  як  можна  працювати  над  ним, усвідомлювати його.  Тому уроки  словесності,  які  практикую, вже і  самій  мені  здаються не  сухими  та  нудними,  і  учні роблять  висновок, що  мова – не  пасивне знаряддя,  а  діяльна  основа думки.

За  шість років апробації  ідеї практикувала   уроки  поглибленого  розуміння змісту  теоретико-літературних понять,  їх ролі у художньому зображенні  дійсності, працювала  над  усвідомленням учнями індивідуального  стилю  митця,  планувала  уроки розвитку образності  та  виразності мови  і  мовлення (  підготовка і  написання творчих  робіт),  уроки -  узагальнення вивченого  з  теорії   літератури,  уроки – дослідження мовного  явища.

Двічі  презентувала  ідею  на  міському  фестивалі  творчих  уроків  вчителів  української  мови  та  літератури, брала  активну  участь  у  проведенні  на  базі  школи  міських  семінарів  вчителів – словесників,  присвячених  творчості  Олени  Теліги  та  поетів – неокласиків, проводила  відкриті  уроки  для   слухачів  курсів РОІППО, маю  публікацію  з  вказаної  теми у    числі  17  за  2004  рік фахової  газети „Українська  мова  та  література”.

Готуючи  матеріал  до  уроку давньої  української  літератури у 9-ому  класі,  зокрема  її  особливостей розвитку  на  теренах  Рівненщини у  17-ому  столітті,  прочитала  слова  поета  того  часу отця  Віталія з  Дубна  у збірці „Діоптра” такого  змісту:” Слова  є  звуком  душі, - якщо  вони подібні  до  лементу чи поголоску, то  вони  порожні, не золоті... Слова  є зображенням душевних проявів, отже,  такою  є  людина сама  в  собі,  як  і  те, про  що  вона  може  говорить”. 

Вчитавшись  у  них,  переконалася, що  вже  в  далекому 17-ому  столітті, відкриваючи для  себе особливості  художності, митці  хотіли насамперед  зрозуміти живу  красу  Слова.

 

Ідея уроків  словесності  у   моїй  практиці  пов”язана насамперед  із бажанням  зробити   процес  навчання мови  та літератури  багатоаспектним  (виробити вміння  в  учнів грамотно  висловитись, емоційно  розповісти  про  почуте  чи  побачене, доречно  підібрати потрібне слово у  певній  ситуації, передати  своє  ставлення  до  зображуваного і т.д.)  Звичайно,  один  урок  не  може охопити все  перелічене.  Але одна  вимога може  і  повинна виконуватися  завжди. Про  це  я  прочитала  у  методичних  публікаціях  доцента Переяслав –Хмельницького педагогічного інституту Ганни  Токмань: ” На  уроці треба  дати учням  відчуття повітря, простору,  вільного  часу для  роздумів”(1). Це створюватиме сприятливий  грунт для  атмосфери  уроку, викликатиме в  учнів бажання  творити  чи  відчувати  себе співтворцями.  А  відомий  педагог  сучасності  Василь  Сухомлинський писав  про  те,  що вихователь   повинен  до  чогось  закликати.

Оскільки уроки словесності передбачають  у  своєму змісті,  на  мою  думку,  потенційні  можливості для  творчого  самовираження  учнів,  доречно навести вислів  психолога  Л.  Виготського: „ ... вищі вияви творчості до цих пір доступні тільки небагатьом  обраним геніям людства,  але  в  повсякденному навколишньому житті творчість є  необхідною  умовою  існування” (2). Тому,  обдумуючи початок  уроку  словесності, намагаюся  знайти  таку „ниточку”,  яка  б  стала своєрідною „зв’язуючою  ланкою”  усього  заняття. Прагну  звертатися  до  сучасних  досліджень психологічної науки, використовуючи  з її арсеналу такі  прийоми,  які  б зацікавили школярів ( наприклад, психологічний тренінг). На  практиці це виглядає  так:

6-ий  клас,  тема „Поглиблене поняття про  віршову  мову”. Вступна  частина уроку.  Під  звуки класичної  музики (  залежно  від уподобань  вчителя) учні мовчки  читають  написаний  на  дошці  текст.

Я – учень.  Я- особистість  творча. Я не  боюся висловити свої  судження. Помилившись,  міркую  далі.  Шукаю істину.  Я  хочу  знати.

Після  цього задаю  учням  питання:

- Чи  вдало  підібрана   музика?

- Які  фрази  насамперед  ви  б  виділили у  записаному?

-Чому?

- Яка  основна  думка  записаного?

У  кінці  уроку,  підводячи  підсумок, знову повертаюся до  цього і  пропоную учням відповісти  на  питання,  для  чого  такі фрази пропонувалися їм  для  читання на  початку  уроку.

Використання  таких  психолінгвістичних  завдань,  на  мою  думку, потрібне  для  того,  щоб викликати  в  учнів інтерес до спостереження над  мовними  фактами, спонукати їх звертатися  до  словників,  формування потреби  постійно  стежити за  власним  мовленням, розкривати резерви  збагачення особистої мовленнєвої  культури.

Уроки словесності допомогли  мені відкрити  і  по-своєму  осмислити використання асоціативних  зв’язків на  уроках..  Це дає можливість   стимулювати в  учнів бажання  писати творчі  роботи.

9-ий  клас. Тема „Основні види  складних  речень” ( культурологічна  змістова  лінія „Дива рослинного і  тваринного  світу”)

У  кінці  уроку,  після  ознайомлення   учнів  із  теоретичним  матеріалом про  основні  види  складних  речень,  організовую їх на виконання такого творчого  завдання:

скласти зв’язне  висловлювання на  тему  „Рослинна  символіка  українців”.

Виконуючи завдання, учні повинні  вживати різні  види складних речень.  Реалізувати   культурологічну  тему  допоможе  такий словничок:

Хміль  - достаток

Виноград – благополуччя

Дуб  - сила,  влада,  шана

Жито – символ  життя

Барвінок – дівоча  врода

Часник – здоров’я,  сила

Калина – символ  рідної землі

Чорнобиль  - забуття

Мак  -  розкіш

Троянда  -  краса

Любисток – любов  і злагода.

Допомогти  учням   образніше висловити думку, передати у  написаному  почуття допоможуть кольорові зображення виноградних і калинових  грон,  квітучого  маку,  трояндових  кущів  і  т.д.  Сучасні  можливості комп’ютерної  техніки  дають  можливість  використати  допоміжний  ілюстративний  матеріал. Зображення  вибираю такі,  на яких  би виділялись конкретні деталі ( роса  на пелюстках  квітів, насиченість  кольору,  кущ  калини  у   розмаї  осінньої палітри   кольорів , фонові  малюнки  і т.д.). У  цьому  випадку  спрацьовує  філософська закономірність того,  що  мовлення пов’язане із  почуттями людини.  Почута учнем  інформація,  підсилена  побаченим, викликає бажання  висловити  власну  думку  грамотно, переконливо і, безперечно, емоційно. За   допомогою  таких  вправ  школяр відтворює  свій  особливий  душевний світ.  Це   дає  йому  можливість  підкреслити власну  індивідуальність. Адже  мовлення,  як  процес, - явище  загальнолюдське,  але  у  кожному  конкретному випадку   воно  індивідуальне. Виконуючи   пропоноване завдання, учень по-різному володіє  певним словниковим складом, граматичними категоріями.

Обов’язковою  умовою  уроку  словесності  є  приклад  власної творчості  вчителя.  Педагог  не просто організовує  роботу  так,  щоб  учень  знав,  як і  що  треба  написати,  а  виступає  безпосереднім співавтором  творення.

Так,  на  уроці  у 5-му  класі,  узагальнюючи   початкові  знання про  найпростіші  засоби художньої мови – епітет,  метафору, порівняння,  пропоную  учням   описати  метелика (  весь  урок  побудований  так,  що  ця  жива  істота  є  наскрізною  деталлю  заняття),  але  побудувати  текст  так,  щоб у  ньому  відчувалася  тривога  і  занепокоєння  чи  самої  дійової особи, чи  автора  написаного.  Учні  працюють  самостійно, я  підбираю  відповідну  за  настроєм  класичну  музику  і  в  цей  час  теж  працюю  на  дошці. Пропоную  п’ятикласникам  такий  власний  варіант  запису:

Метелик  занепокоєно підвів  чорну цяточку  голови. Здалеку  чулося незрозуміле шарудіння.  Кудись  сховалося  сонце.  Стривожено загомоніли  трави.

-Ш..., ш..., ш!.. -  колихали  вони гнучкими стеблинами. Навколо темніло. Метелик насторожено озирався.

Разом  з  учнями  аналізуємо  написане.  Визначаємо  слова та  вирази,  які передають  тривогу,  неспокій.  Причому, вжиті  художні  засоби виділяємо  як  у  вчительській  роботі,  так  і  у  написаному  учнями. У  зв’язку  з  цим  поділяю  думку    науковця-методиста Н. Волошиної про  те,  що „...  успішне  проведення  уроку літератури  залежить  від здатності  учнів – читачів  створювати живі  образи і  картини, образного  бачення (здатність  уявити дійсність  у образах та  картинах),  образного мислення ( здатність співвідносити образи для  виявлення певної  ситуації чи характеру) (3).

Добираючи  ілюстративний  матеріал  до  таких  уроків   з  теорії  літератури, прагну брати    уривки  із  тих  художніх  творів,  які  не  вивчаються  у  школі  текстуально. Цим  самим  розвиваю  літературний  кругозір  учнів.  Спостерігаючи за  мовною  виразністю тексту  під  час  виконання вправ,  коротко  інформую школярів  про  основні  події  твору ( мета  -  інтрига  читача),  його  місце  у  творчій  спадщині  письменника.

Аналізуючи  написане  учнями на  таких  уроках,  не  забуваю  про елемент  психологічного сприйняття  художнього тексту. Адже  один  і  той самий вірш,  прозовий  уривок  по – різному сприймається  учнями  класу. Тому  під  час уроку вислуховую  думки якомога  більшої  кількості  школярів.

Окремо  з – поміж  уроків  словесності  хочу  виділити  ті  заняття,  на  яких вивчаю особливості  індивідуального  стилю  письменника.  Такі уроки  проводжу  переважно  у  10-11-их  класах.   Дозую  навчальний  матеріал  так,  щоб знайти  час  для  уроку, на  якому розкриваю учням секрети поетичної творчості  певного  автора. Для  цього  виділяю  постать неординарного  митця,  чиє  художнє  бачення  є  по-своєму  особливим. Оскільки  характеристика авторських художніх стилів – робота  синтетична,  тому  проводжу  її  на  останньому  етапі вивчення  художнього твору,  підсумовуючи  у  такий  спосіб  читацькі  враження.  Тоді  в учнів формуються  образні й  понятійні узагальнення,  на  основі  яких вони  свідомо  систематизовують знання  про  стилі різних  письменників за  їх  визначальними  рисами,  складатимуть  думку  про творчість  митця  слова  взагалі. Адже  особливості  індивідуального  стилю  письменника в  одному  випадку  відразу  даються  взнаки,  в  іншому  ж  - треба  побачити „непомітний  стиль”,  бо  саме  в  тому  і  полягає   його  своєрідність.

Щодо  сказаного  вище,  близькою  є  думка  С.Карамана,  який  пропонує для  вивчення  української  мови в  гімназіях  „ уроки  творчого спілкування( 4). Я вважаю, що  апробовані  мною  заняття  вивчення  індивідуального  стилю  письменника,  переважно  будуються  за  принципом діалогу „вчитель – учень”, коли  творцями  одночасно  є той,  хто  навчає, і   той,  хто  вчиться. Г.Токмань же класифікує такий  урок за  принципом побудови  його „ на  основі  переважаючого рівня  діалогу „вчитель  -  учень”,  коли  рівень  спілкування є  конвенціальним,  духовним” (5).

Ілюстративний  словесний  матеріал  до  уроків  вивчення  індивідуального  стилю  підбираю,  групуючи  його  у творчі  блоки (  кожен  блок  -  відбиття  авторської  специфіки  художнього  зображення,  відповідний  мовний  матеріал   береться  до  уваги, використовую   думки  літературної  критики,  міжпредметні  зв’язки – живопис, музика, образотворче  мистецтво і  т.д.)

Уроки  словесності,  на  мою  думку,  сприяють ефективності  вчительської  роботи. Планування,  проведення  таких  занять (  вибір  форм, методів, дозування матеріалу і  т.д.)  твориться  зусиллями  вчительського розуму.  Тут  не  можна  передбачити готових  методичних рекомендацій,  тому  що  модель  уроку повністю  залежить від  особливостей неповторного  художнього  слова. Уроки  словесності розвивають  здатність сприймання художнього  світу  мистецтва. З  одного  боку,  у такому  випадку реалізується  кінцева  мета вивчення  мови  та  літератури  у  шкільному  курсі  освіти,  а   з  іншого -  школярі пізнають  життя,  і  всі  його глибини.  Починає  потужно  працювати  їх емоційна  сфера. Підтверджується  переконання  філософа  Л. Виготського про  те,  що  „ ...ні  одна  форма  поведінки не  є такою  міцною,  як  та,  що  пов’язана  з  емоціями” ( 6).

Результативність досвіду. Уроки словесності допомагають виявити творчо обдарованих школярів для участі у мовно-літературних змаганнях. У результаті учні, які впродовж трьох років вивчали курс «Словесність», ставали призерами мовно-літературних конкурсів різних етапів (Лешкевич Ігор, Плахта Аліна, Коваленко Тетяна,  Жидкова Юлія, Мамедова Сабіна). Це, на думку автора досвіду, є найвиразнішим свідченням результативності введення курсу  у зміст шкільної мовної освіти в середній ланці.

Основні труднощі. Відсутність сучасного навчально-методичного забезпечення для підготовки до занять. Реалізуючи програму укладеного курсу, учитель самостійно готує навчально-наочний матеріал (добирає необхідні відеозаписи, звукові спецефекти, уривки із фільмів тощо). Крім того, сучасний арсенал методичних посібників для підбору творчих вправ також не сповна задовольняє вимоги курсу.

Ефективність досвіду.  Уроки словесності виконують своє найголовніше призначення – вчать школярів «милуватися словом», відчувати красу й довершеність вислову.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вашу публікацію на сайті може засвідчити Сертифікат

mini

Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сайт пам'яті загиблих
Революція гідності. Війна. Рівненщина

Опитування

Які джерела електронних ресурсів Ви використовуєте найчастіше?
 

Інше