Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 
Формування дослідницької
компетентності учнів на уроках фізики

Автор: Шарабура Анатолій Остапович, вчитель фізики
Рівненського міського природничо-математичного ліцею "Елітар",
вчитель вищої категорії, вчитель методист

Реалізація ідеї співробітництва у педагогічному процесі нерозривно пов’язана з урахуванням того, що виховні впливи діють на дитину опосередковано, що покладено в основу одного із основних принципів педагогічної психології, глибинне забезпечення якого знаходимо в працях В. Сухомлинського.(1). Обговорюючи практичну необхідність гуманних взаємин між вчителем та учнем, В. Сухомлинський довів, що найцінніше в дитині – її індивідуальність, неповторність внутрішнього світу, здібностей, потенційних можливостей.(2) 

У сучасній педагогіці багато говориться про переорієнтацію освіти від передачі учням знань, умінь та навичок до формування компетентностей, здатностей, якостей. В сучасному світі ринкових відносин особливо важливо не тільки те, що людина багато знає, а те що вона вміє свої знання застосувати на практиці, готова і здатна це зробити. При цьому особливої цінності набувають уміння швидко і всебічно проаналізувати проблемну ситуацію, здатності знайти цікаве (нестандартне) рішення проблеми, взяти відповідальність за прийняття рішення. Цей підхід має суттєво гуманізувати виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити взаємини справедливості і поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвиваючої творчості.(3) А це можливо тільки враховуючи особливості організації навчального діалогу і взявши за основу те, що співпраця між вчителем і учнями повинна будуватися на основі ознак особистісно-організаційного навчання, а саме: зосередження на потребах учня; діагностична основа навчання; переважання навчального діалогу; співпраця, співтворчість між учнями і вчителем ситуація вибору і відповідальності; турбота про емоційне та фізичне благополуччя учнів; пристосування методики до навчальних можливостей дитини; стимулювання розвитку і саморозвитку учня.

Чи готує сучасна школа людину до такої діяльності? Розуміння необхідності переорієнтувати процес навчання у суспільстві вже відчувається, але практична реалізація цих розумінь і поглядів здійснюється повільно. Не всі вчителі готові перебудувати навчально-виховний процес і націлити його на нові цінності. На нашу думку, яку будемо обґрунтовувати, дуже важливими для сучасної людини є дослідницькі компетентності. Формування таких компетентностей є дійсно нагальною потребою, яка викликана запитами нового часу, нового суспільства. Дослідницькі компетентності різноманітні та багатогранні, деякі з них формуються традиційно і не вимагають спеціальної педагогічної системи. Дійсно, науковцями, дослідниками ставали і стають випускники загальноосвітньої та вищої школи, які відчували потяг до наукової діяльності, виявляли інтерес і мали певні здібності. Але на сьогодні постає задача майже кожного учня зробити дослідником, адже такі здатності є основою для продовження навчання протягом усього життя, успішної професійної діяльності у будь-якій сфері, побудови власної траєкторії самореалізації, розвитку та суспільного визнання. Той, хто пережив захват від краси логічного умовиводу, народження власної ідеї, з захопленням, забувши навіть про комп’ютерні іграшки, кинувся підтверджувати цю ідею та представляти на загал свої результати, той, хто особисто пережив миттєвості осяяння, назавжди в душі збереже відчуття сили розуму і все життя буде прагнути до нових перемог і відкриттів.
Але як зробити, щоб кожна дитина пережила цю мить, як підвести її до неї, адже більшість школярів, які сьогодні навчаються у школі, звикли до репродуктивної діяльності та відтворення готових знань, бо дуже рідко від них вимагається «політ думки»? Розв’язання такої задачі зумовлює необхідність пошуку нових підходів, методів, прийомів навчання, а також розвитку методик викладання окремих предметів, поширення передового досвіду, розробки практичних рекомендацій застосування новітніх технологій при вивченні окремих предметів.
В першу чергу  це доброзичлива творча взаємодія вчителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, рішучість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка – ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, побудованого на основі співпраці вчителя та учня.
Особливе місце в курсі фізики займають експерименти, застосування яких покликане якраз якнайкраще та найглибше розкрити основні компоненти психологічної готовності, в ролі яких виступають психічні процеси, адекватна Я-концепція вчителя і учнів та творча діяльність на уроці. Формування цих компонентів здійснюється на уроках творчості, побудованих за такими вимогами:
1). Для якісного оновлення уроку в центр уваги потрібно виносити організацію навчальної діяльності учнів залежно від її змісту і готовності учнів. Як зазначав Костюк П., учні можуть засвоїти лише те, до чого вони готові, а ця готовність є проявом їхнього загального розвитку, що передбачає крім навчання, й інші зовнішні та внутрішні умови. Доступність того чи іншого матеріалу визначається співвідношенням умов, які висуваються цим матеріалом перед учнями і рівнем розвитку їхніх можливостей.
2). Важливо, щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, аби навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей учнів, їхнім умінням вчитися.
3). Реалізація мотиваційного компоненту уроку в гуманізації взаємовідносин у класному колективі, у задоволенні активних потреб дитини (особливо в особистому спілкуванні з учителем і учнями), застосуванні групових форм роботи, ігрових ситуацій, розвитку інтелектуальних почуттів, стимулюванні і самооцінки, саморозвитку, створенні “ситуації успіху”.(4)
При цьому найкраще підбирати навчальний експеримент таким чином, щоб починаючи демонстрацію експерименту в школі, провівши аналіз цього експерименту, надавши учням можливість висловити свою точку зору, та зробити певні висновки. На основі цього сформулювати нове завдання, продовжуючи при цьому виконання експерименту вдома за допомогою звичайних домашніх предметів та пристроїв, які легко і просто сконструювати в домашніх умовах. Поставивши завдання провести дослідження певних явищ та зробити висновки. В класі ж провести обговорення методики проведення експериментів та отриманих висновків.
Можна навести такі приклади. В різних розділах курсу фізики необхідні демонстрації, зв’язані з обертальним рухом. За звичай з цією метою на уроках використовується доцентрова машина, а вдома?

Для того, щоб учні могли провести ряд дослідів у домашніх умовах можна запропонувати простий прилад. В пластмасовій пробці від петпляшки з двох сторін від центру робиться два отвори, через які продівається міцна  нитка, і кінці її зав’язуються. Тримаючи нитку злегка натягнутою в руках, закручують пробку. Якщо після цього позмінно натягувати та відпускати нитку, то пробка буде обертатись то в один, то в інший бік. Ближче до краю робиться два отвори, в які вставляються шпильки з шляпками (мал. 1). За допомогою такого пристрою можна провести велику кількість дослідів. Ось кілька з них:

1) “Коло Ломоносова”. Круг з картону ділиться на три сектори, які зафарбовуються в червоний, голубий та жовтий кольори. Центр необхідно вирізати, щоб припасувати на пробку і закріпити його. Провести спостереження після чого взяти круг з червоним, синім та зеленим кольором.

2) Ахроматичні кольори. Кружок ділиться на чотири концентричні кільця. Внутрішнє кільце зафарбовують в чорний колір повністю, наступне на ¾, третє – на половину, а останнє на ¼ площі (мал. 2).

В цьому випадку в ході спостережень буде видно чотири різних відтінки сірого кольору.

Взявши 8 кілець, отримаємо практично неперервний перехід від чорного кольору до білого.

3) Світлі та темні відтінки кольору. Якщо в попередньому досліді замість чорного зафарбувати кільця кружка червоним або якимось іншим кольором, то при обертанні круга спостерігаються відтінки, що відрізняються по яскравості, тобто з різною домішкою білого кольору.

Комбінуючи різні кольори з чорним кольором, отримаємо темно-кольорові відтінки.
Під час вивчення “Закону Архімеда” можна дати додому завдання провести спостереження за парафіновою свічкою, в яку знизу вставити гвіздок (як вантаж) для того, щоб вона плавала занурена у воду. Здається, що свічка повинна швидко погаснути, але вона згоряє практично до кінця. Виникає питання чому? Тому що згоряючи, зменшується у воді і вспливає.
В старших класах під час вивчення аморфних тіл можна провести ряд дослідів на прикладі каніфолі. Поверхня її розщеплення неправильна. Вона не має певної температури плавлення, перехід її в рідкий стан відбувається при температурі від 55о до 83о С. Каніфоль – хороший адсорбент, вона поглинає кисень з повітря, розчиняється в спирті, водою не змочується.
Дослід 1. Для вивчення механічних властивостей.

В розплавленому стані вона володіє великою в’язкістю, особливо близько до температури кристалізації. Із розплавленої каніфолі можна витягувати довгі – до 2 м – прозорі нитки. Для цього необхідно торкнутись каніфолі кінцем сірника, а після цього його віддаляти. Нитка швидко охолоджується і стає крихкою, зберігаючи в певних межах і пружні властивості.

Цікаво оцінити товщину окремих найбільш тонких ниток.

Дослід 2. Питання молекулярної фізики.

Явище поверхневого натягу рідин легко показати, якщо на поверхню води налиту в склянку, акуратно опускають невеликий шматок каніфолі. Він явно прогинає поверхневу плівку. На поверхні води можна створити пліт з раніше витягнутих ниток і навантажити його додатково. Прогин плівки особливо добре видно зі сторони її нижньої поверхні.

Дослід 3. Спостереження флокації – наступний етап спостережень за поведінкою таких шматочків каніфолі, які внаслідок тяжіння порвали поверхневу плівку і опустились на дно склянки. Через деякий час (5-10 хв.) оточені маленькими бульбашками повітря, вони піднімаються вгору або самостійно, або ж при стряхуванні склянки. Піднявшись вгору, шматочки не порушують плівку, а лише прогинають її вгору. Створюється можливість спостереження двостороннього прогину поверхні плівки води.

Дослід 4. Краплі каніфолі набувають форми кулі при падінні у воду. Чому?

Дослід 5. Покласти в пробірку каніфоль, налити зверху воду і нагріти. Через якийсь час каніфоль піднімається вгору за рахунок газів, які розширяються. Каніфоль утворює пробку над поверхнею води. Під час охолодження води відбувається повільне формування добре вираженої краплі  каніфолі (мал. 3). Якщо процес йде швидко крапля не встигає утворитись, каніфольна пробка лише прогинається, утворюючи ввігнутий меніск.

Зрозуміло, що співробітництво вчителя й учня, їхня співдружність і співтворчість значною мірою забезпечить створення “ситуації успіху”, сприятливих умов для розкриття творчих  можливостей дітей, ведуть до істотної гуманізації освіти.(5) Спрямованість експерименту на особистісно-зорієнтоване навчання, використання активних форм і методів організації роботи учнів дають змогу виявити їхній суб’єктивний досвід, створюють атмосферу зацікавленості кожного в роботі, допомагають проявити самостійність і нестандартність мислення, творчі здібності наших вихованців.

Обдарована дитина, яка займається дослідженням здатна переносити дослідницький підхід на різні сфери діяльності та застосовувати у різних ситуаціях, що підтверджує багатофункціональність, універсаль ність та предметність дослідницької компетентності Становлення дослідницької компетентності учнів - це процес ціленаправленого, закономірного розвитку навичок та умінь цілеполагання ти цілевиконання у дослідницькій діяльності.
Індивідуальна дослідницька діяльність стимулює обдарованих учнів на рефлексивне сприйняття матеріалу, формує вміння визначати проблему порівнювати та вибирати інформаційний матеріал. Учні засвоюють евристичний метод отримання знань, стають суб'єктами наділеними дослідницькою компетентністю. Що підтверджується численними перемогами учнів у різних конкурсах як фізичного так і технічного спрямування.

Література.


1. Сухомлинський В. А. Серце отдаю детям. – К., Рад. Шк. 1972-242с.

2. Як виховати справжню людину // Сухомлинський В. О. Вибрані твори. – у 5-ти томах. – т. 4 – К.; Рад. Школа, 1974

3. Бех І. Д. Інваріанти особистісно-орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. – 2001. – №2. – с.3-8.

4. Мірошник З. Організація співпраці в умовах особистісно-орієнтованого навчання.// Рідна Школа.–2000. –№9. –с.25-26.

5. Купцова В. Про особистісно-зорієнтоване навчання.// Дивослово. – 2000. – №7 – с.44-46.

6. Національна доктрина розвитку освіти.

7. Калошин В.Ф. Пошукова активність - основа творчості // Обдарована дитина. 2001. - № 3. - С. 2-5.

Формування дослідницької

компетентності учнів на уроках фізики

Вашу публікацію на сайті може засвідчити Сертифікат

mini

Революція гідності. Війна. Рівненщина

Сайт пам'яті загиблих
Революція гідності. Війна. Рівненщина

Опитування

Які джерела електронних ресурсів Ви використовуєте найчастіше?
 

Інше